ВНЕДРЕНИЕ РВПЗ – ЭТО ШАГ НА ПУТИ УКРАИНЫ К ЦЕЛЯМ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ

Интервью народного депутата Украины Олега Недавы о мерах по улучшению экологической ситуации в техногенно нагруженных регионах.

Кор. Ви Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Наскільки нам відомо, минулого місяця Комітет з екополітики… у стінах парламенту розглядав питання «Екологічні проблеми Донбасу». Зараз Ви знову піднімаєте проблеми довкілля Донбасу, але вже з прив’язкою до конкретного міста.

О.Н. Круглий стіл «Екологічні проблеми Донбасу», про який Ви згадали, був присвячений тим викликам, що постали перед Україною через агресію Росії і загострення екологічних проблем спричинене саме військовими діями. Останнім часом у засобах масової інформації з’явилося декілька матеріалів, що викликали тривогу у суспільстві, тому депутати Комітету разом з провідними спеціалістами, ще раз проаналізували ситуацію, щоб бути впевненими, що українська влада тримає ситуацію під контролем – йдеться перш за все про підконтрольну Україні територію, і турбується про стан довкілля окупованих районів.

За підсумками того засідання ми запропонували уряду здійснити низку заходів, які б мінімізували ті негативні впливи, що додалися на Донбасі. Цей край і у довоєнний час був найбільш техногенно перевантаженим. Зокрема, йдеться про функціонування та вдосконалення державної системи екологічного моніторингу в Донецькій та Луганських областях. Ми також доручили підготувати План першочергових заходів для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, пов’язаних з руйнуванням потенційно небезпечних промислових об’єктів та затопленням шахт і головне – це передбачити фінансове забезпечення реалізації такого плану.

 Кор. І все ж, чому зараз обрано саме Маріуполь?

О.Н. Нещодавно Мінприроди оприлюднило новий перелік основних підприємств-забруднювачів навколишнього середовища в 2016 році. У числі лідерів по викидах забруднюючих речовин ПрАТ «ММК ім. Ілліча» обсяг викидів понад 178 тис. тон, і ПрАТ «МК «Азовсталь» – понад 78 тис. тон. Якщо додати викиди кількох ТЕС і металургійних підприємств, що знаходяться по сусідству, загальна кількість шкідливих речовин, з врахуванням перенесення забруднювачів, перевищуватиме 500 тис. тон.

Якщо умовно розподілити всю цю кількість небезпечних сполук, викинутих в атмосферу, по території Маріуполя, то отримаємо токсичний шар товщиною понад півметра. Причому, більшість підприємств в минулому році не зменшили, а збільшили кількість викидів.

Не краща ситуація зі скидами забруднених стічних вод у водні об'єкти. Цей список очолює ПрАТ «Меткомбінат «Азовсталь». За утворенням відходів комбінат теж в десятці лідерів.

Отруєні вода і повітря повільно вбивають жителів Маріуполя. У структурі смертності на першому місці стоїть рак легенів – 19,03%. За даними міського управління охорони здоров'я, в порівнянні з обласним показник онкозахворюваності населення вище на 35,9%. За останні п'ять років він виріс з 345 до 370 випадків на 100 тис. населення.

Лідирує Маріуполь і за кількістю дитячих захворювань. Показник захворюваності дітей на 20,5% вище, ніж по Донецькій області. З 10 тисяч хворіють 9 696 осіб – тобто майже кожна маріупольська дитина страждає захворюваннями органів дихання!

Медики та екологи роблять однозначний висновок: між рівнем забруднення повітря і смертністю пряма залежність. Тому, я вважаю, що сьогодні нашим головним завданням є пошук шляхів поліпшення екологічної ситуації в місті та прилеглих районах, а також інших техногенно завантажених регіонах України.

Кор. У своєму виступі Ви згадали про важливість впровадження в Україні, Протоколу РВПЗ. Більшість населення навряд чи чули про цей документ. Чому так багато уваги до нього?

О.Н. Ви знаєте про один з важливих економічних інструментів екологічної політики «забруднювач платить». У відповідності з цим принципом витрати, пов’язані із заходами щодо запобігання, контролю та скорочення забруднення, відшкодовує забруднювач. Ті країни, де дотримуються цього принципу, у значній мірі подолали проблеми, про які ми зараз говоримо.

Саме для успішної реалізації цього принципу, а також для поліпшення доступу громадськості до інформації, в рамках П’ятої міністерської конференції «Довкілля для Європи», що відбулася у Києві ще у травні 2003 року, був прийнятий Протокол реєстрів викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ). 3 лютого минулого року Верховна Рада України ратифікувала цей міжнародний документ і він став законом України.

Згідно із Протоколом Україна має створити реєстр дозволів, звітів, матеріалів перевірок у сфері довкілля, доступ до якої матимуть, зокрема, органи влади та громадськість. Образно кажучи, на кожну трубу, через яку здійснюються викиди в довкілля буде поставлено лічильник і підприємство через екологічні платежі має відшкодовувати завдану довкіллю (людям і природі) шкоду.

Створення та впровадження РВПЗ, адаптованого до національних потреб, допоможе відповідним органам влади з допомогою проведення моніторингу та контрольно-наглядових заходів відслідковувати викиди небезпечних речовин і забруднювачів у часі і просторі, попереджувати забруднення і знизити навантаження на довкілля. А громадськість зможе контролювати і ситуацію і головне – бачити, що робить влада і центральна, і місцева для поліпшення ситуації.

Кор. Наскільки зацікавлені у впровадженні РВПЗ виробники?

О.Н. Протягом багатьох років в Україні домінували ресурсо- і енергоємні галузі і технології, сировинна орієнтації експорту і надмірна концентрація виробництва. В результаті цього в промислових регіонах сформувалася така структура управління, яка в цілому є неефективною і екологічно небезпечною.

Потрібно розуміти, що реєстри викидів і перенесення забруднювачів можуть забезпечити підприємствам відчутні вигоди. Перш за все, завдяки скороченню витрат за рахунок вдосконалення системи управління відходами.

Зниження викидів – це прямий шлях до економії на податках за забруднення природи і здешевлення собівартості продукції. Це доступ до новітніх технологій і міжнародних фінансових ресурсів. Це інвестиційна привабливість і підвищення конкурентоспроможності на світових ринках.

У будь-якому разі, це краще, ніж штрафні санкції, обмеження доступу до європейських ринків і іміджеві втрати, які тягне за собою ігнорування вимог Протоколу.

Виробники промислової продукції, а це перш за все металурги, хіміки добре знають, що вже у 2020 році їх продукція не потрапить на європейський ринок, якщо на підприємствах, де вона вироблена не дотримуватимуться певних екологічних стандартів. Отже їм слід поспішати.

Кор. Ви сказали про «лічильники на трубу». Це ж значні кошти. Де їх брати?

О.Н. Я прекрасно розумію, що моніторинг та оприлюднення інформації про забруднювачів без впровадження реальних фінансово-економічних екологічних інструментів не змінить ситуацію кардинально. Тому закликаю перш за все Мінприроди розпочати процес впровадження таких механізмів, з обов’язковим врахуванням нашої нинішньої ситуації (йдеться не лише про війну, а й про існуючі застарілі технології, що застосовуються на підприємствах. На їх заміну потрібен час і багато коштів).

Нещодавно на Дні Уряду була оприлюднена інформація про те, що протягом 2016 року з 3 мільярдів 368 мільйонів екологічного податку, що надійшли до спеціальних фондів місцевих бюджетів від суб’єктів господарювання, було використано лише 1 мільярд 122 мільйони, що склало лише 32 відсотки від тих коштів, які надійшли до спецфондів бюджетів місцевого самоврядування.

Водночас, маю інформацію, що багатьом громадам не вистачає коштів для реалізації екологічних проектів. Якщо хтось не знає як скористатися коштами екологічного фонду, то чи не варто їх перерозподіляти на ефективні природоохоронні проекти у тих громадах, де дбають про довкілля. Такого механізму поки що немає у Бюджетному кодексі, але залишати ситуацію у її нинішньому стані – нерозумно.

Як заступник голови парламентського Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, звернувся до голів ОДА з проханням внести свої пропозиції щодо вдосконалення бюджетних механізмів використання екологічних коштів для врахування їх при підготовці матеріалів Державного бюджету на наступний 2018 рік та для вдосконалення природоохоронного законодавства.

Переконаний, що спільними зусиллями з місцевими органами влади, підприємствами та громадськістю нам вдасться зрушити проблему з місця.

А якщо до нас долучиться ще й профільне міністерство, матимемо добрі перспективи.

Кор. Чи потрібен цей Протокол маріупольцям?

О.Н. Без сумніву! І маріупольці і взагалі усі українці, особливо мешканці промислових міст і районів вже за кілька років побачать позитивні результати.

Варто зазначити, що регістри викидів і перенесення забруднювачів створюють потужний механізм для підвищення підзвітності корпорацій, скорочення забруднення і сприяння сталому розвитку громади. Їх впровадження допоможе зменшити навантаження на навколишнє середовище і, з часом, знизить витрати на лікування хвороб, пов’язаних з його впливом.

Крім того, шляхом впровадження доступних для громадськості систем екологічної інформації, ми створюємо механізм, який забезпечує реалізацію права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в сприятливому для її здоров’я та добробуту навколишньому середовищі. РВПЗ дозволить заручитися широкою громадською підтримкою в реалізації місцевих та державних екологічних програм.

І, нарешті, впровадження Протоколу сприятиме виконанню Україною Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (Орхуська конвенція).

Кор. Хто має ініціювати розробку і впровадження українського реєстру?

О.Н. Це функція Мінприроди. Вже у наступному році Україна має забезпечити створення і розпочати наповнення інформацією національної системи реєстру викидів та переносу забруднювачів. Чи готове міністерство до запровадження такої системи? Наскільки мені відомо, там не поспішають. Мабуть ще грім не вдарив. Раніше я з цього приводу вже звертався до міністра – отримав відписку. На початку наступної сесії я буду ставити це питання на розгляд Комітету. Ми не можемо і не маємо права чекати.

На жаль, цілі сталого розвитку досі не склалися в систему взаємоузгоджених управлінських заходів, орієнтованих на досягнення оптимального балансу між трьома складовими розвитку – економічною, соціальною та екологічною.

Водночас, впровадження Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів – це реальний крок на шляху України до сталого розвитку.  Він сприятиме підвищенню нашого міжнародного авторитету, залученню України до виконання міжнародних природоохоронних проектів і подальшому розвитку взаєморозуміння та добросусідських відносин між Україною та державами-членами Європейського Союзу.

Комментарии закрыты.