МОЖЛИВОСТІ, ЩО ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА ІСТОРІЇ УСПІХУ

В рамках виконання грантової угоди між Міжнародною Організацією з міграції та Громадською Спілкою «Програма сприяння відродженню та інтеграції Сходу України «Донбас» у період з 27 січня по 27 травня 2016 року за фінансової підтримки Європейського Союзу було реалізовано проект Міжнародної організації з міграції «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб та постраждалого населення в Україні».

78 учасників проекту отримали обладнання та започаткували власну справу на умовах самозайнятості. Це лише декілька історій про людей, які в лиху годину не опустили руки.

АНАТОЛІЙ ДЕБЕЛКО

На початку лютого в Слов'янську і Курахово всі бажаючі відкрити власну справу взяли участь в серії безкоштовних дводенних тренінгів з розвитку самозайнятості, організованих фахівцями Громадської спілки «Донбас» в рамках проекту «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб і постраждалого населення в Україні», що реалізується за підтримки представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) та фінансується ЄС. Учасники виклали свої ідеї в бізнес-планах. До речі, які саме інструменти або засоби виробництва потрібні для роботи, визначали самі учасники. На думку одно з учасників проекту, Анатолія Дебелко, така допомога стане реальною підмогою всамореалізації.

ДЕБЕЛКО дебелко

«До військового конфлікту я з сім'єю проживав в м Єнакієве. Займався продажом взуття. У вересні 2014 переїхав до м Краматорськ. Налагодив роботу бізнесу, яким займався раніше. Тут проживаю з сім'єю на орендованому житлі. Потрібно заробляти на власне житло. Маю невеликий досвід в розведенні домашньої птиці. Зараз багато людей намагаються виростити будь-яку живність, курку чи качку, і охоче купують курчат. Але для вирощування курчат потрібен інкубатор. Дізнавшись про проект «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб і постраждалого населення в Україні», який реалізується Громадською спілкою «Програма сприяння відродженню та інтеграції Сходу України «Донбас» в рамках проекту Міжнародної організації з міграції (МОМ), я пройшов дводенне навчання і написав бізнес - план на отримання інкубатора. Вважаю, що така допомога, на початковому етапі становлення бізнесу, для мене, як переселенця, дуже значима».

АННА АНИСИМОВА

20 вересня  2014 року  Анисимова Анна зі своїм дворічним сином  Іваном на руках просто тікала від обстрілів зі свого рідного Донецьку. Хлопчик -  саме святе і найрідніше, що є в житті Ані. Тому заради здоров’я та безпеки свого сина мусила виїхати у Слов’янськ. Малознайома жінка (у свій час Аня допомогла їй у Донецьку) подзвонила і сказала: «Будь ласка, спасай дитину! Їдь до мне у Слов’янськ. Жити можна без оренди. Тільки комунальні послуги». Для мами з сином це було спасінням, оскільки не мала заощаджень і можливості платити оренду.

За фахом Анна - банківський працівник, але влаштуватися за спеціальністю було дуже складно, тому що дитині тільки 2 роки. Кожен розуміє, що постійні лікарняні листи (дитина постійно хворіє, має хронічні захворювання) не влаштовують роботодавця.

Анисимова Анисимова

Оскільки Аня не працювала, а державна допомога мінімальна (на даний час становить 884 грн.), бували часи, що у неї просто не вистачало коштів на харчування. Тому вирішила – требо думати як заробити. Саме в цей час сталася нагода - сусідка Ольга Володимирівна попросила допомогти з прибиранням її квартири. Жінка погодилась і так отримала перші свої 150 грн. Це було справжнє щастя. Можливість купити дитині і йогурті, і сік! Молода матуся дуже охайно и старанно виконувала свою роботу і  отримала добрі рекомендації і нових постійних клієнтів. Тепер її бажання: здійснювати прибирання на більш професійному рівні. Придбання спеціалізованого обладнання для прибирання дозволило надавати послуги на більш якісному і професійному рівні.

ВІКТОРІЯ РЯБЦЕВА

Вікторія Рябцева приїхала в Святогірськ з Макіївки. Молода мама, яка перебуває в декретній відпустці, дуже продумано підійшла до питання своєї зайнятості. Її бізнес-проект полягає у вирощуванні домашніх птахів. За словами Вікторії, ця діяльність не є для неї повністю новою. У дитинстві вона допомагала бабусі, яка тримала в господарстві невеликий інкубатор. Однак на комерційну основу свою сільськогосподарську діяльність Вікторія змогла поставити лише завдяки гранту МОМ.

Рябцева(обрез)

Отримане обладнання допомагає їй вирощувати одночасно до 120 курчат. На даний момент жінка напрацьовує клієнтську базу. Своєю діяльністю зацікавила не тільки подруг-переселенців, а й місцевих жителів.
Ще одним позитивним ефектом став психологічний момент. За спостереженням молодої мами, спілкування з пташенятами благотворно діє на дітей, які пережили війну.

ІВАН ПОЛЮШКО

Іван Полюшко в рідній Макіївці працював шахтарем. Коли влітку 2014 року в місті почалися обстріли, вивіз родину спочатку в Красний Лиман, потім осіли в Слов'янську. У січні 2015 року він, сам переселенець, в якості волонтера вже допомагав іншим біженцям.
Мрія зайнятися сільським господарством була у Івана давно. Чоловік думав, що вийшовши на пенсію, буде тримати корову і пару овець. Однак, завдяки гранту МОМ, здійснити задумане вдалося набагато раніше. На кошти, виділені грантом, була куплена корова. Початок був покладений. Зараз справа у Івана Полюшко поставлено на більш широку ногу. У його господарстві - 6 корів, 16 однорічних бичків, 10 овець. У господарстві виробляють молоко, масло і сир. Восени до цього переліку додасться м'ясо.

полюшко

Крім того, Іван зайнявся вирощуванням овочів, орендувавши 12 га землі. Зараз уже він сам готовий допомагати людям, створюючи робочі місця. Впевненість у завтрашньому дні дозволила подумати про поповнення в родині. Нещодавно у Івана Полюшко і його дружини народилася третя дитина - дівчинка.

ОСІПОВ ІГОР

Ігор Осипов живе в Слов'янську майже два роки. З Горлівки поїхав в 2014-му році після того, як там почалися активні бойові дії. Його бізнес-ідея полягає у відкритті студії музичного супроводу. Звукозаписом і аранжуванням пісень Ігор Осипов займається з 1990-х років. Першою «пробою пера» була обробка виступів його сина, нині успішного музиканта, який живе в Німеччині.

Осипов осипов 3

У Слов'янську Ігор Володимирович поступово напрацьовує клієнтську базу, включаючи в неї і сусідній Краматорськ. Його послугами користуються вихованці музичних шкіл, студій, ентузіасти-виконавці.
Грант, отриманий завдяки МОМ, допоміг включити в сферу діяльності рекламні агентства і навіть ТРК. Там Ігор Осіпов спробує себе в монтажі кліпів.

МИКОЛА КУЗНЄЦОВ

Родина Кузнєцових виїхала з м. Авдіївка в червні 2014 року. Шлях у Слов'янськ був довгим: спочатку сім'я жила в Західній Україні (у Львівській та Івано-Франківській областях), потім в Центральній. З квітня минулого року рідною домівкою для них стала Миколаївка.

- Люди ставилися до нас добре. Це припало до душі. Хоч і говорили раніше, що до людей зі Сходу відносяться погано, ми цього не відчули. Моя дружина Галина комплексувала з приводу того, що не дуже добре говорить українською мовою, тому ми повернулися на Донбас. Нам тут все одно, що вдома. Поруч Авдіївка, та й побут той же. Дуже важливо, щоб ти вібрував на одній частоті з містом, в якому живеш. Ми жили у Кривому Розі, в Івано-Франківській області, але такого не було. А тут є, - каже глава сім'ї Микола. Зізнається, повертатися нікуди: житло повністю зруйновано, оскільки знаходилося поблизу Донецького аеропорту.

Робота в Слов'янську не стала випадковою подією. Ще до початку АТО, перебуваючи в місті, з'явилася думка про те, що було б непогано працювати на Центральному ринку Слов'янська. Тим більше, що у Кузнєцових вже був досвід ведення сімейного бізнесу, в Авдіївці сім'я займалася випічкою.

Кузнецов

- Така думка була ще до військових дій. Одного разу ми приїхали в Слов'янськ, перебували на Центральному ринку та вирішили, що відкрити тут свою «точку» було б відмінно, - пояснює Микола. - В голову не приходило, що доля «закине» нас до Слов'янська, і ми зможемо здійснити ті наміри, які були у нас кілька років тому.

- Після переїзду сюди нам потрібно було якось заробляти. Ми вирішили піти, так би мовити, по протоптаній стежинці. Почали робити пиріжки та чебуреки, і продавати продукцію на підприємствах, - доповнює розповідь Миколи дружина.

За розповіддю Миколи, адміністрація ринку, до якої він звернувся з питання оренди приміщення, поставилася до його прохання з розумінням.

- Запропонували місце, мені сподобалося. Ми встановили деяке обладнання, яке ще встигли вивезти з Авдіївки. Але головні технічні пристрої було отримано в рамках проекту представництва МОМ.

Кузнецові2

З великої родини (а це 12 осіб) на Центральному ринку працюють четверо. Дочка Кузнєцових, Євгенія, повернулася з Західної України. Там дівчина два роки вчилася на кухаря-кондитера і зараз буде допомагати батькам. На перші зароблені гроші вона купила витяжку. Ще одна дочка, Катя, вчиться в кулінарному коледжі за направленням Слов'янського центру зайнятості.

- Ми віримо в краще і вважаємо, що зараз - не найгірший час для нашої сім'ї. Події, які відбуваються в нашій країні, допомагають розкрити людський потенціал, - зазначають члени родини Кузнєцових. Вони не сумують і бажають усім рухатися тільки вперед.

ІРИНА МИЛЬСЬКА

З рідної Горлівки Ірина Миколаївна поїхала влітку 2014 року. Дуже не хотілося їхати далеко від дому, тому в якості нового місця проживання вибирала Слов'янськ. У Горлівці, вийшовши на пенсію, колишній економіст Ірина Мильська не замислювалася про додатковий заробіток. Але сувора дійсність змусила мобілізувати усі можливості.

Скориставшись досвідом горлівської сусідки, Ірина вирішила відкрити міні-пральню. Ще на початку 2000-х, коли пральні машини-автомати були вже широко поширені, знайома, обладнавши пральню на дому, побудувала досить успішний бізнес. Тепер її шляхом вирішила піти Ірина Миколаївна. Її міні-пральня розташована в одному з гуртожитків Донбаського державного педуніверситету. Там проживає близько 400 студентів і, як показало опитування, ідею нової бізнес-леді вони сприйняли позитивно.

мильская (2)

- Без гранту МОМ мені не вдалося б реалізувати мій бізнес-план. Більш того, без пройденого навчання я навіть не змогла б його скласти. Тепер все прораховано. Знаю, що моя ідея окупиться через 8 місяців після початку її реалізації, - каже жінка.

ОКСАНА КОВАЛІВСЬКА

Оксана Ковалівська переїхала до Слов'янська з Ясинуватої в жовтні 2014 року. Саме в Слов'янськ перебралася будівельна фірма, в якій жінка працює бухгалтером. Оксана самостійно виховує 11-річного сина, а тому задумалася про додатковий заробіток. Реалізувати її бізнес-ідею допоміг грантовий проект МОМ.

КОВАЛЕВСКАЯ(обрез)

Зараз вона, крім основної роботи, займається оформленням документації за допомогою оргтехніки, придбаної за грантові кошти. Одним з перших клієнтів стала краматорська будівельна фірма. Надалі Оксана планує розвивати цей вид діяльності.

Comments are closed.