Хто захистить “головний національний продукт”?

Агропромисловий комплекс формує сьогодні 17% ВВП України. Для Донбасу, який втратив частину свого промислового потенціалу, розвиток агросектору питання майбутнього для багатьох територій, в тому числі і для Слов'янського району.

Можливості розширення співпраці у цій сфері недавно разом із відомим бізнесменом і художником Сергієм Смєтанкіним обговорили із керівником департаменту міжнародних проектів пані Доріс Хеберле і Першим секретарем Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні паном Германом Інтеманном.

Але, як виявилося, проблема не тільки у залученні коштів на розвиток виробництва, а й у незахищеності внутрішнього ринку. В першу чергу, ринку м'яса. Саме з цією проблемою Сергій Смєтанкін звернувся до мене знову.

В умовах відсутності державного регулятора, ринок тваринницької продукції не в змозі протистояти засиллю зовнішніх товаровиробників. Це пов'язано, в тому числі, і з державними квотами на ввезення продукції з країн Євросоюзу. Так, за оцінками Асоціації тваринників України, імпорт свинини за минулий рік збільшився у п'ять разів. Якщо у 2017 році у країну ввозилося 8,0 тис тонн, то в 2018 - вже 44 тис тонн.

Тому, як тільки тваринник намагається «притримати» товар для переробки, створити додаткову вартість своєї продукції, на ринок викидається низькосортне імпортне м'ясо. Найчастіше, завезені контрабандним шляхом. У споживача створюється ілюзія розвитку ринку, але, фактично, відбувається витіснення місцевого товаровиробника.

Але саме вони формують бюджети своїх територій, фонд заробітної плати, створюють робочі місця, яких катастрофічно не вистачає.

«Люди, які заробили гроші в нашій країні, повинні і витратити їх для розвитку України. Інакше, нас так і будуть розглядати як ринок, на якому можна реалізувати свій товар і повернути назад гроші, але вже з прибутком », - вважає бізнесмен.

Сергій Смєтанкін, який прагне створити в Слов'янську, свинарську ферму, що відповідає усім європейським стандартам, на особистому досвіді зіткнувся з проблемою розвитку виробничих потужностей. Державні програми підтримки тваринництва спрямовані, в основному, на збільшення поголів'я великої рогатої худоби і птиці, та й система розподілу держдотацій непрозора.

З іншого боку, ставка кредиту в комерційному банку коливається від 22 до 30% річних, таким чином і тут дрібний та середній бізнес виявляється неконкурентоспроможним - таку «розкіш» можуть собі дозволити тільки монополісти.

Як результат, більшість свинарських комплексів не відповідають санітарним нормам, тварини не проходять ветеринарний контроль. І це за періодично виникаючих спалахів африканської чуми свиней. У минулому році довелося докласти чимало зусиль для того, щоб ліквідувати таку свиноферму тут же в Слов'янську. Розвиток галузі не повинен відбуватися за рахунок здоров'я людей і заходів з охорони навколишнього середовища.

Хочу зазначити, що наявність і зростання в Україні контрабандної свинини несе ряд потенційних загроз державного масштабу. В першу чергу, страждає сама галузь свинарства, оскільки собівартість виробленої законним шляхом свинини вище, ніж контрабандної. Знижується і інвестиційна привабливість цього напрямку.

Часто чую від аграріїв, мовляв добре Данії та Німеччини - вони сильні і можуть захищати свої ринки, але вони тому й сильні, що завжди стоять на сторожі інтересів свого бізнесу.

Відомо, що в минулому році стартувала урядова ініціатива «Україна без контрабанди». Припинення і запобігання контрабанді свинини в Україну - потужний механізм захисту внутрішнього ринку і підтримки нашого товаровиробника, тому буду вимагати належної уваги до цього питання. Крім того, розберусь особисто чому виробники головного «національного продукту» залишилися практично без державної підтримки. Будемо відновлювати справедливість!

Comments are closed.